зупинка

Довгоочікуване продовження роману «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» Містечко Вісл-Стоп занепало, проте пам’ять про нього — а передусім про кафе «Зупинка», що наче стало душею громади, — й надалі живе у серцях його колишніх жителів: Бада Тредґуда, Іджі Тредґуд, Дот Вімз та інших. Вона єднає їх на відстані, спонукає залишатися на зв’язку крізь роки та допомагати одне одному в біді. А потім...

36 тижнів у списку бестселерів The New York Times! Евелін переживає глибоку особисту кризу. Вона знайомиться зі старенькою Нінні, яка, попри важку долю, не втрачає жаги до життя. Нінні розповідає Евелін історії їхнього містечка: про дівчину, яка після загибелі брата знаходить сили жити далі; про розбите серце красуні Рут; про мандрівного робітника, який закохався в Рут; про безробітних, яких у кафе...

Не звикай до речей, до людей, до місць. Тут немає сенсу будувати дім, саджати дерево, народжувати сина. Усі звідкись приїхали, всі кудись урешті-решт поїдуть… Це могла би бути історія Шпіцбергену як закинутого краю, що хоч де-юре і належить Норвегії, та все ж де-факто не належить нікому, такий собі зал очікування, де люди закохуються, працюють, ходять у бари, та за якийсь час збирають речі і їдуть...